Зовсім інша історія Поттерів

05. 06. 1985

- Дідько! Якби там були лише Джеймс і Сіріус, я б не здивувалась – вони самі як діти! - жінка гнівно зиркнула на вищезгаданих джентльменів, які в цей час надміру захоплено розглядали дорогий паркет у Мелфой-менорі і, мабуть, плекали надію злитися з ним. - Але ти, Ремусе! Як ти міг допустити це? - Лілі зрідка можна було довести до такого стану абсолютного гніву, але якщо це комусь (будьмо чесними, їхні імена нам відомі) усе-таки вдавалося, то можна було спостерігати на практиці доцільність і логіку традиції називати стихійні лиха жіночими іменами – ураган Лілі, чи точніше полум’я – було нещадне у своїй стихії, і прекрасне у своїй могутності (на скромну думку Джеймса, який у такі моменти завжди дивився на дружину з долею страху, але й захоплення, тоді як інші скоріше з жахом).

- Гаррі лише п'ять, а ви, варто було мені відлучитися на кілька годин, посадили його на швидкісну мітлу!

- Кохана, варто підкреслити – дитячу швидкісну мітлу…  

- Ремусе, - жінка проігнорувала виправдання свого чоловіка, - на тебе була вся надія! Я сподівалася, що ти не дозволиш цим трьом знову рознести пів будинку! Та трясця буде з тим будинком, але ж Гаррі постраждав! І що ми зараз маємо – на своєму першому важливому прийомі на честь дня народження молодшого Мелфоя у Гаррі величезна шишка! Дякувати Мерліну, що хоч голова ціла!

- Лілі, мені нема чого сказати у своє виправдання, - Ремус розгублено дивився собі під ноги, мабуть, дійсно вважаючи, що основний винуватець у цій ситуації він. - Я мав намір до останнього не піддаватися на їхні вмовляння, але потім Гаррі глянув на мене твоїми неможливими зеленими очима і я… просто не зміг відмовити.

-Це не виправдання, - Лілі все ще супилася, але буря вже почала вщухати. Винуватці одразу ж відчули зміну настрою, як полум'я знову стало лагідним теплом, і наважилися підняти погляди на жінку.

- Це витівка диявола - нагородити маленького Джеймса твоїм поглядом. Бачить Мерлін, цьому пустуну неможливо відмовити, – Сіріус, мабуть, хотів сказати це з прикрою інтонацією, але куточок його губ смикався в усмішці, а в очах танцювали чортенята, задоволені хрещеником. – До того ж ми могли скористатися цією відмовкою, щоб не стирчати зараз на цьому до нестерпного нудному зборищі снобів.

- Сіріусе! Я не могла відмовити Нарциссі, ми останнім часом чудово з нею ладнали. І не відходь від теми! Це було безвідповідально! Тільки подумати – швидкісна мітла!

- Кохана, - Джеймс обійняв дружину, щоб полум'я, яке щойно стихло, не спалахнуло з новою силою, - ти просто не бачила, наскільки Гаррі любить швидкість - він наче народжений для польотів. Впевнений, він буде другим найкращим ловцем за всю історію Гоґвортсу, після свого батька, звичайно.

- О так! Якщо тільки доживе до вступу, – жінка не збиралася поступатися навіть улюбленій лукавій посмішці чоловіка.

- Стоп, а де Гаррі? – обличчя Сіріуса враз зблідло.

Дорослі застигли, і в них на обличчі відобразилося повільне усвідомлення: поки мародери намагалися уникнути праведного гніву Лілі, малюк, який до цього розважався тим, що тинявся в ногах між їхніми фігурами, як у лабіринті, і періодично смикав маму за спідницю, раптом зник.

- Лілі, ти загубила мого хрещеника?! – Сіріус удавано схопився за серце. Усі кинулися на пошуки малюка – у залі його не було.  - Тільки не кажіть, що ми вчотирьох примудрилися загубити нашого Гаррі, та ще й у будинку Мелфоя! Цей день не може бути ще божевільнішим! - Сіріус не міг припинити бурчати, поки біг за друзями, сподіваючись, що цей маленький Джеймс ще не спромігся знайти пригод на свою вже постраждалу за сьогодні п'яту точку.

- Треба розділитися, - Джеймс намагався не подавати виду, але Сіріус бачив вогник паніки в його очах. - Лілі, ми підемо до подружжя Мелфоїв, думаю, допомога магії менора нам не завадить, Ремусе, ти шукай всередині будівлі, Сіріусе, подивися на вулиці.

Мародери, що стільки разів потрапляли в різні проблеми (найчастіше вони були одночасно і їхніми творцями), миттєво ставали одним цілим у критичні моменти. Сіріус кинувся у бік саду і думав лише про те, що, мабуть, на сьогодні ліміт пригод можна вважати вичерпаним. Гаррі був у безпеці в Мелфой-менорі, але ж це Гаррі - йому не потрібно шукати проблеми, вони самі знаходять маленького пустуна і не дають йому спокійно прожити ні дня.

Сіріус добіг до кінця саду і нарешті, слава Мерліну, побачив Поттера-молодшого. Живий. Неушкоджений (принаймні на перший погляд, і якщо забути про величезну ґулю на лобі). Той з цікавістю розглядав білих павичів. Сіріус одразу послав друзям патронуса і хотів уже покликати хрещеника, як побачив поруч ще одного хлопчика. Спадкоємця Мелфоїв він одразу ж впізнав по характерному білявому волоссю. Блек завмер і почав з цікавістю спостерігати за тим, що відбувалося.

Хлопчики стояли і з побоюванням споглядали один одного. Гаррі з хвилину зачаровано вирячався на біле волосся Драко, а потім переводив погляд на білого павича, очевидно вважаючи їх схожість досить неймовірною і такою, що вимагає більш детального вивчення. Мелфоя-молодшого лякав такий пильний і навіть вимогливий погляд яскравих зелених очей. Раптом Гаррі підійшов до Драко впритул і несильно потягнув того за пасмо волосся. Сіріус тихенько захихикав (так Мелфою й треба, негідно порядному хлопцеві ходити із зализаним волоссям, йому теж не подобалась зачіска малого). Це було, мабуть, боляче, адже Драко скривив своє миле невинне обличчя, готовий почати скиглити або ж битися, або й те й інше разом. Сірі очі блиснули, і він тицьнув Гаррі в чоло, прямісінько в те місце, де вдень вигулькнула шишка. У куточках смарагдових очей виступили краплинки сліз. Сіріус хотів був підійти і забрати хрещеника, щоб він, не дай Мерлін, влаштував бійку з іменинником, як раптом Гаррі обійняв Мелфоя. Він щось тихо промовив йому на вушко, бліді щоки Драко набули здорового відтінку сором’язливості, і він несміливо обійняв Гаррі у відповідь. Бажання забрати хрещеника від Мелфоя стало ще сильнішим, проте шок просто паралізував Блека.

Незабаром Сіріус спостерігав, як два негідники ганяються за павичем, сподіваючись схопити того за хвіст. У нього не було жодного бажання рятувати нещасного птаха, адже Блек із задоволенням уявляв обличчя Мелфоя-старшого, коли він побачить цю общипану його ж спадкоємцем курку. Коли ж Поттери, Мелфої та Люпин нарешті прибігли, то перед ними постала, на думку Сіріуса, шедевральна картина: Гаррі з цікавістю розглядав вирване особисто ним біле перо птаха. Драко ж, не бажаючи відставати від свого нового друга, з упертістю намагався видерти друге перо - він біг за птахом, тримаючи його за хвіст і мужньо пихтячи, від старанності він навіть висунув кінчик язика, біляве волосся було безнадійно скуйовджене, а між брів залягла вперта складочка.

Прибулі завмерли в німому здивуванні. Хоча ні, це все-таки був шок. Птах нарешті зумів відчепитися від Драко, і той зупинився, набурмосився і ображено засопів. Гаррі одразу ж підбіг до нього і урочисто вручив перо зі словами «З Днем народження, Драко», знову обійнявши. Сіріуса непокоїла тенденція обіймів цих двох. Та ця думка одразу ж вилетіла в нього з голови, щойно він побачив обличчя інших присутніх. Клин клином вибивають, мабуть, шок шоком. Бо сцена обіймів умить вивела всіх із заціпеніння і Сіріус буквально відчув, як повітря вібрує від злості та магії.

– Що. Тут. Відбувається. - і як Мелфой-старший примудрявся говорити крізь зціплені зуби? Такими темпами йому доведеться скоро відвідати зубного цілителя… і магічного психотерапевта, вочевидь, теж.  - Чому ваш син розпускає руки щодо мого спадкоємця?

- Лілі, прошу, заплющ мої очі, і мені терміново необхідне зілля забуття, або ж хтось начаклуйте облівіейт, - на обличчі Джеймса був справжній розпач та паніка. – Моє левенятко вже потрапило в погану компанію, а в нього ще ж навіть не перехідний вік…

- Джеймсе, - у голосі Лілі з'явилися загрозливі нотки.

- О ні, - Джеймс наче не чув. - Це він на тебе вдався своїм надмірно добрим серцем, і тепер обіймається з усіма, кого жаліє.

Сіріус хотів розчарувати друга, що навряд чи це була жалість, але вчасно прикусив язика, побачивши обличчя Лілі.

-Думаю, нам усім потрібно заспокоїтися, - голос Ремуса злегка тремтів, він нервово посміхався.  Раптом почувся розпачливий крик нещасного птаха. Гаррі урочисто простягав Драко вже друге білосніжне перо. Дорослих покинуло заціпеніння і вони кинулися рятувати бідного птаха. Сіріус сподівався, що Гаррі вже у віці п’яти років зможе переконливо збрехати, що це була не його ідея, інакше це був перший і останній візит Поттерів  до Мелфой – менору.