1

У залі суду стояв неймовірний гомін. Гучна виявилась справа - судили колишнього директора Хоґвортсу, поплічника Темного Лорда, Майстра Зілляваріння та Бойової магії, ненависного Северуса Снейпа.
- Северус Тобіас Снейп, чи усвідомлюєте ви свою провину перед магічним світом і весь тягар вашого злочину?
- Усвідомлюю, - тихий шепіт долинув з крісла посеред зали.
- Чи є вам що сказати суду на своє виправдання?
Колишній професор Хоґвортса глянув у зал і його погляд мимоволі затримався на Міневрі Макгонегел та Кінгслі Шеклболті. Одна мить і Кінг опустив очі. Як не намагався він виправдати Северуса та його вчинки, суд йому не повірив. А єдина людина, яка могла б допомогти зараз Снейпу, безслідно зникла і, швидше за все, мертва.
Северус заплющив очі. У нього не залишилось сил боротися. Остання надія була безжально розтоптана аврором у палаті Мунго, де професор Снейп прийшов до тями через три дні після Фінальної битви, поранений і спустошений морально. Тепер він шкодував, що залишився живим. І все його життя один єдиний жаль. Дурним вісімнадцятирічним хлопчиськом він, жебрак-напівкровка, продався Темному Лорду за можливість вчитися, стати хоч кимось у цьому житті. А вже за два роки гірко пошкодував про своє рішення. Краще бути злиденним і голодним, ніж знати, що твої зілля, твоя праця може вбивати невинних людей. Це було страшно. А виходу все не було. Поки одного разу... Пророцтво... Якби все повернути назад, він ніколи б не розповів Темному Лорду про пророцтво і про те, що, можливо, Лілі Еванс, тепер уже Поттер, подруга дитинства і юності, єдина рідна людина, яку він сам образив і відштовхнув у пориві дурних ревнощів і образи, може стати жертвою. Де шукати захисту? І тоді, переступивши власну гордість, він валявся в ногах Дамблдора, благаючи його про захист сім'ї Поттерів і обіцяючи зробити все, що завгодно, аби вони були в безпеці. Не вийшло...
Одинадцять років він намагався відшукати сина Лілі, щоб дбати про нього. Одинадцять років болісних кошмарів і каяття. Одинадцять років наполегливої праці, нескінченне вдосконалення своїх навичок та вмінь. І як результат: майстерність з бойової магії та зіллях. Прихована майстерність у менталістиці. Посада декана Слізерину та репутація злісного Летючого Миша серед студентів. І мізантропа серед колег. Але тільки Альбус Дамблдор іноді за чашкою чаю вимовляв Северусу за його поховане в підземеллях Хоґвортсу особисте життя.
Грім гримнув, коли чорні, як ніч, очі Северуса зустрілися поглядом із зеленими очима Лілі. Гаррі Джеймс Поттер. Точна копія свого безмозгого батька. Порушник, вигадник, сперечальник. Хлопчик-який-вижив. Знаменитість. Неприємності сипалися на хлопця як з рогу достатку і щоразу він виходив із них із високо піднятою головою. Так було до того моменту, поки в Міністерстві не загинула єдина рідна для Гаррі Поттера людина. Його хрещений - Сіріус Оріон Блек. Северус ніяк не міг забути свою неприязнь до Блека. Ще з часів свого навчання в Хогвортсі, вони були непримиренними ворогами, а тепер життя змусило їх працювати пліч-о-пліч. Але для Гаррі Сіріус був світлом у віконці, можливістю ніколи не повертатися до родичів. Тільки Северус дізнався про це занадто пізно. Тієї ночі він камінною мережею проник прямо в будинок Блека, благо Гаррі не заблокував камін. Тиша в будинку вразила Снейпа. Здавалося, навіть стародавній особняк сумує разом із Гаррі. Не рипіли мостини, не завивав вітер на сходах. Старий Кричер не втішав розгублений портрет господині. Северус піднявся на другий поверх. З однієї з кімнат долинав невиразний шепіт і схлип. Снейп штовхнув не зачинені двері до кімнати вже покійного Блека. Гаррі нишком лежав на ліжку, і його плечі здригалися від ридання.
- Гаррі, - обережно покликав Северус.
Хлопчик повернув у його бік заплакане обличчя.
- Професоре, - здивовано промовив Поттер, - як ви потрапили сюди?
- Не важливо, як потрапив, Гаррі. Важливо, що я хочу тобі сказати. Ні про що не шкодуй, не звинувачуй себе. Блек був доросла людина з дорослими вчинками. Тяжко буде без хрещеного, але ж ти не один, - тихо сказав Снейп.
- Один. Професоре, я завжди один.
- А як же твої маглівські родичі? Хоча... які вони родичі? Тобі зараз не варто залишатися одному, Гаррі. Я поговорю з директором, за два тижні починаються канікули, якщо хочеш, ти можеш провести їх зі мною, якщо, звичайно, моя компанія тебе влаштує.
Поттер здивовано дивився на Снейпа. Ось чого він не очікував, так це пропозиції провести час разом. І від кого, людини яку звикли вважати нелюдимою і навіть дещо відчуженою.
- Сер, але ви мене терпіти не можете? - тихо відповів хлопець і ошелешено подивився на Снейпа.
- Гаррі, я не тебе терпіти не можу, а недбальства, дурниць, лінощів і впертості. Бездумне совання голови в петлю. Чим ти щорічно з успіхом займаєшся. Подумай над моєю пропозицією. А зараз виклич Кричера, поїж, випий ці зілля, - Северус виставив на тумбочку два невеликі фіали, - і лягай спати.
- Сер, а ви не хочете скласти мені компанію за вечерею?
Снейп здивовано вигнув брову, вуст торкнулася м'яка посмішка. Він простяг руку і пригладив Гаррі вихори.
- Дякую вам, містере Поттер, але наступного разу.
Северус підвівся. Йому раптом і самому неймовірно захотілося залишитися поряд із цим хлопчиськом, і це бажання його дуже злякало. Ні, нехай буде наступного разу.
А наступний раз представився дуже не скоро. Дамблдор рішуче відмовив Северусу у його проханні провести канікули з Поттером, пославшись на незрозумілу місію. Альбус довго розмовляв про покладені на Снейпа обов'язки подвійного шпигуна. Про небезпеку, на яку може наразитися Гаррі поза захистом поряд з кровними родичами.
Шостий курс Гаррі Поттера знову почався з неприємностей. Альбус ніби перевіряв хлопчика на міцність. А Северус все більше розумів, що відчуває до свого учня аж ніяк не батьківські почуття. Чим старшим і дорослішим ставав юний Поттер, тим менше в ньому було від ненависного Джеймса і тим більше від Лілі. Зелені очі переслідували Северуса Снейпа не тільки у реальному житті. Вони пробралися до його снів. Спекотні, пристрасні, повні п'янкої млості. Северус прокидався ночами від банального стояка і кляв на всі лади і Поттера і своє закохане серце.
Тим часом події у світі розгорталися блискавично. Не встиг Снейп відгородити Поттера від однієї напасті, як почалися нові. Бійка Поттера з Малфоєм, і заклинання, яке Северус впізнав би із тисячі інших. Відправивши Малфоя в лікарняне крило, Снейп поспішив до директора, щоб раз і назавжди розставити крапки над «і». Однак Альбус знову здивував його. Сам того не помічаючи, Северус дав обіцянку, яка назавжди переверне його стосунки з Гаррі, навіть дружні. Куди вже розраховувати на щось більше?
Час невблаганно наближав кінець життя найсвітлішого чарівника. Зелений промінь з палички Снейпа розсік світанкову імлу, як розсік життя Северуса на до і після. І немає більше шляху назад. І немає можливості все пояснити і покаятися у своїх гріхах.
Темний Лорд високо оцінив заслуги видатного зіллявара. Посада директора Хоґвортсу була для Северуса як кістка у горлі. Він спав по дві-три години на добу, ночами варив болезаспокійливі та відновлювальні зілля для лікарняного крила, патрулював коридори замку, щоб ніхто з малолітніх придурків не потрапив до рук Пожирачів Смерті, які обґрунтувалися в Хоґвортсі. Його зневажали колеги. Його ненавиділи учні. А його смерті бажали і ті, й інші. А він жив із високо піднятою головою, і щохвилини благав усіх святих, і темних, і світлих, щоб його хлопчик залишився живим. Северус ні на хвилину не випускав з поля зору пригоди Грифіндорського тріо. Як, як допомогти його нерозумному хлопчику? І коли така нагода представилася, професор, відкинувши всі аргументи розуму, кинувся на допомогу.
Потужний темний артефакт на шиї Поттера тягнув хлопця вниз. Ще трохи і вже нічого не можна було б зробити. Северус витяг майже задубілого Гаррі з глибин чорного озера. Уклавши на березі, почав розтирати посинілі руки.
- Гаррі, Гаррі! Прокинься, рідний мій, - шепотів Северус по черзі вливаючи в посинілі губи бодроперцеве зілля і накладаючи наймогутніші чари, що зігрівають. - Ідіот малолітній! Та що ж ти твориш?! Ти смерті моєї хочеш?! Прокинься, рідний мій...
- Професоре, - прохрипів Гаррі, ледь розліпивши очі.
- Великий Мерлін! - Северус стягнув з себе теплу мантію і загорнув у неї замерзлого Поттера, - коли ж ти навчишся думати головою, Гаррі?
- Що ви тут робите, професоре Снейпе? - здавалося, хлопчисько вже прийшов до тями.
- Теж що й завжди! - огризнувся Северус, - рятую одного малолітнього дурня. Гаррі, скільки разів я просив тебе не лізти стрімголов у чергове пекло! Але ж ти нікого не слухаєш! Ти не думаєш, що хтось помирає від занепокоєння за тебе! Що комусь ти потрібний як повітря, Гаррі!
- Чи не вам?! - люто озвався хлопець і раптом замовк на півслові, пильно дивлячись у вічі Снейпа, - святі небеса...
Северус послабив хватку і спробував усунутись від хлопця, але йому не дали. Гаррі схопив його за плечі.
- Подивіться мені в очі, професоре, - але Снейп вперто уникав погляду. Якщо зараз він дозволить собі один погляд, то вся його витримка полетить до біса, - подивися мені в очі, Северус.
Теплота в голосі Поттера прорвала греблю в душі, здавалося, такої байдужої, холодної і злісної людини, як Жах Підземелля. Снейп глянув на свого учня. Всі його почуття на мить відбилися в очах темних, як ніч.
- Тоді чому, чому ти вбив його, - тихо прошепотів Гаррі, - чому?
- Він помирав від страшного прокляття, його біль був нестерпним, я тільки позбавив його цього болю. Це була частина нашого з Альбусом плану, щоб Темний Лорд повірив мені беззастережно, - так само тихо відповів Снейп, - але Гаррі...
- Не хвилюйся, ніхто не...
- Як?! Як я можу не хвилюватися, коли ти кожну мить ризикуєш своїм життям? Як би я хотів, щоб ця розмова відбулася не зараз і не тут, але в нас зовсім не лишилося часу. Твоя місія добігає кінця. Прошу тебе, Гаррі, не намагайся потрапити до Хоґвортсу відомими тобі шляхами, вони всі блоковані. Я під ковпаком, не сьогодні-завтра мене можуть розкрити, і тоді я не зможу допомогти тобі та твоїм друзям.
Поттер несподівано провів рукою по чорному, як смола, волоссю професора і посміхнувся.
- Тоді і ти, ти теж не ризикуй, адже в мене теж нікого не залишилося крім тебе, - голос хлопця вже не здавався таким хрипким і неживим, - дай мені відповідь тільки на одне запитання, Северусе. Ти любиш мене, бо я...
- Ні. Твоя мати тут ні до чого. Я люблю тебе, тому що ти безглуздий невгамовний хлопчик. Тому що ти... - домовити він не встиг, ледь теплі губи Гаррі торкнулися його вуст, пробуючи на смак солодощі першого поцілунку, - Гаррі...
Поттер перервав поцілунок. Пригладив смоляні пасма професора змерзлою рукою, прикрив пальцями губи Снейпа, не даючи тому жодного шансу на відповідь.
- Я буду дуже, дуже обережний, Северус. Але ти, ти теж обіцяй мені берегти себе. Обіцяй, що коли це все закінчиться, ми поїдемо далеко-далеко. Обіцяй, що дочекаєшся мене.
- Обіцяю.
Заклинанням Северус допоміг Поттеру висушити одяг і, поки хлопчик одягався, тактовно відвернувся. Хоча чудово розумів, що жодним тактом тут і не пахне. Северус страшенно боявся відпускати Гаррі.
- Професоре, - тихо покликав хлопчина, - зробіть для мене одну річ.
- Яку, - озвався Снейп, поправляючи комірець сорочки Гаррі.
- Я ще погано можу закриватися від Вол... від нього, тому ви повинні...
Северус важко зітхнув, зробив крок до Гаррі і міцно обійняв його, притискаючись губами до густого волосся. Яка ж він все ще дитина. Вони простояли так не більше хвилини, а потім Снейп витяг свою паличку і, дивлячись Гаррі в очі, тихо прошепотів: - Облівейт.
У Хоґвортс директор Снейп повернувся в такому роздраї, що притихли навіть портрети в кабінеті. І, вперше за стільки років викладання, Северус напився до непритомності. Він просто відчував, як петля все тугіше і тугіше затягується на його шиї. Що розв'язка близька. І чи матиме вона щасливий кінець - не може передбачити навіть Мерлін.
Гаррі повернувся до Хоґвортсу несподівано. Пройшов потайними ходами і з'явився у Великій Залі. Вони стояли один перед одним, немов ось-ось готові розпочати смертельний дуельний танець. Стільки ненависті Северус не бачив у очах Поттера за всі сім років, що хлопчик навчався у школі. Але удача і тут супроводжувала Хлопчика-Котрий-Вижив. Макґонеґел закрила собою Поттера і Северусу нічого не залишалося, як ганебно втекти. Ось тільки втекти не вдалося. Проклята змія наздогнала його у Верескливій хиженці. І Северус добре зрозумів, що він не зможе стримати слово, що дав Гаррі біля озера.
Снейп відчув, як чиїсь пальці затиснули рану на шиї. Він розплющив очі. Його хлопчик щосили намагався зупинити кров, що цебеніла з рани. На очі вже колишнього директора Хоґвортсу навернулися сльози і одна маленька сльозинка прокреслила доріжку по щоці. Северусу так хотілося залишити для Гаррі свої найсвітліші спогади.
- Збери... збери їх, - прохрипів Северус, - подивись... на... мене...
А потім його очі заплющились, як він думав, назавжди. Але і тут успіх відвернувся від нього. Прокинувся професор у палаті Мунго, і бравий аврор заклацнув на тонкому зап'ясті магічні кайданки.
- Северус Тобіас Снейп, ви заарештовані за допомогу Темному Лорду. Вас звинувачують у вбивстві Альбуса Дамблдора та Гаррі Поттера.

***
- Чи є вам що сказати суду на своє виправдання?
Северус розплющив очі і стомлено потер перенісся.
- Ні. Мені нема чого сказати Високому суду. Я виконував свій обов'язок і каятися у своїх вчинках у мене немає жодного бажання.
Зал суду сповнився обуреними криками. Та як сміє він не визнавати своєї провини?! Він зрадник, вбивця! Звідки у ньому стільки гордості та гідності!
- Ми вислухали усі сторони звинувачення. Северус Тобіас Снейп, за свої злочини ви засуджуєтесь до поцілунку дементора. Вирок буде виконано завтра на світанку.
Снейп лише скривив у посмішці губи та знизав плечима. Поцілунок, так поцілунок. Несподівано двері до зали суду з моторошним гуркотом відчинилися.
- Пане Голово, але я не почув жодного свідка з боку захисту. Ви не вважаєте це несправедливим? - виблискуючи знаками роду Блек на мантії, у зал увійшов Гаррі Джеймс Поттер. Захисники професора полегшено зітхнули. Гаррі підійшов до Северуса і не звертаючи ні на кого уваги поцілував його.
- Вибач, що затримався, Северус. Тепер усе буде гаразд. Я радий, що ти дотримався своєї обіцянки...