Піклування і кохання.

Нарешті вони опинился в готелі.

В Тео була висока температура і Адріан добровільно згодився придивитися та попіклуватися про старшого колегу. Аргументував він це тим, що в нього одного хороший імунітет. А в того самого Олеся – найближчого друга хворого, з яким мав бути в одному номері Теодор, імунна система шкутильгає, оскільки він за останні 3 місяці хворів щонайменше двічі. Звісно, що якщо стане геть погано - в готелі є медсестра, яка в разі чого зробить ін'єкцію.

А зараз знесиленому колезі потрібна лише тиша, спокій та жарознижувальне, яке Адріан уже колотив, поки бідоланший Теодор зі своїми 38.5*С намагався аби-як стягнути верхній одяг.

  Побачивши цю недолугу сцену, Адріан залишив стакан і кинувся на допомогу.

Він схопився за язичок замка довгого чорного пуховика і повільно потягнув донизу, спостерігаючи чи це не приновить дискомфорту Тео і злегка притримуючи хлопця за талію. Довелося присісти навпочіпки, щоб довести замок до кінця і стало дещо ніяково від чужого паха в якихось десяти сантиметрах від його власного обличчя. 

  Очі Теодора час від часу сонно закривалися і Адріан поспішив завершити змімання пуховика.

Через кілька миттєвостей хворий вже сидів на краю ліжка і допивав мікстуру зі стакана.

- Все, Тео, тепер тобі треба роздягнутися і під теплу ковдру бігом!

  Чоловік, наче під кайфом перевів на хлопця свої бездонні очі, прошепотів "Дякую" і став, на диво швидко, знімати чорний пуловер і червоні діряві джинси.

Адріан так і завмер від цього видовища: плаский чоловічий живіт з ледь проступаючими кубиками пресу, накачані м'язи рук, які чіпко привертали увагу та підкачані ноги - колега активно займався бігом. Не втиг навіть зметикувати відвернутися, ця думка його наздогнала лише тоді, коли колега зі своєю блядською сексуальною грацією та в самих лише теж червоних боксерах на окуглих сідницях, стрімко шмигнув під білі простирадла. Адріан навіть не задумався, чому він вважає його грацію сексуальною... А варто було б.

Хлопець лише встиг прикрити досі відкритого рота і судомно вдихнути повітря, розуміючи, що під час цього дійства навіть не дихав.

Хвала небесам Тео його нічого з цього не помітив, оскільки з боку ліжка чулося розмірене сопіння. Заснув.

 Через годину Адріан переміряв температуру - 38*С, заспокоївся, прийняв душ і заліз в сусідня ліжко і поринув у сон.

 Серед ночі його підірвало. В темряві готельного номеру чулися звуки болю та шарудіння простирадл.

Адріан увімкнув нічник та побіг до колеги, який несвідомо крутився на ліжку в мареннях. В намаганні його розбудити, Антон поклав долоню на щоку і відсахнувся - юнак палав! Термометр це підтвердив, показавши 39*С.

 Адріану стало страшно, він запанікував, але на автоматі почав знову колотит порошок, який збиває жар, дав випити його напівсонному чоловіку, натер його всеможливими засобами і став чекати.

 А чекати звісно краще із цигаркою, яка, згідно з брехливою рекламою, "заспокоює" нерви(насправді вона їх лише розхитує). Спаливши 2 цигарки, хлопець вирішив, що пора переміряти температуру і став повертатися з балкона в кімнату.

Здалеку до нього стали доноситися якесь нерозбірливе шепотіння. Можливо Теодор прокинувся і шукає його? Але підійшовши ближче Адріан побачив все так само сплячого чоловіка, з вуст якого, правда, вилітали уривки чи то слів, чи то вигуків. Прислухавшись він зміг розібрати: 

- Ага... ні, не йди... - пауза - ...сьогодні... - пауза - ...і я хочу...- пауза - ...я давно тебе люблю... - тяжкий видих - ... люблю...

  Адріан знову завмер, наче оленя у світлі фар, і навіть перестав кліпати та дихати - так боявся щось пропустити.

Настала тиша і юнак, бачачи, що сьогодні більше нічого не почує, згадав, що потрібно переміряти цю бісову температиру! Але не встиг він підійти ближче як несподівано сплячий чоловік видихнув тягнучо-болісно: "Адріааане", враз змушуючи волосся по всьому тілу стати дибки.

В Адріан серце так стрибнуло, що здавалося він буде ловити його із шостого поверху, на якому вони перебували. Він і так закарбував всі його попередні слова, сказані у маренні, а від цього останнього, Адріан міг поклястися, але краще цього нікому не знати - в нього член смикнувся і завмер, як і він в очікуванні продовження... Тон, яким колега його покликав у маренні був напрочуд сексуально розбещеним. Це ж, що йому там снилося?!

Та продовження не відбулося ні через мить, ні через кілька хвилин.

  Хлопець відмер і переміряв все-таки температуру - 37.9*С - хороший знак. На відміну від усіх інших...

Теодор, очевидно, відчував спеку, тому добряче так розкрився, спустивши ковдру до самісіньких ніг. Адріан лиш невдоволено фиркнув і підійшов укрити цього дурбецала.

Від споглядання майже неприкритого тіла Теодора в голові на повторі почало звучати все, що той сказав під час марення. Який шанс, що він це все...йому сказав?.. Та ні, це бридня! Але ж він потім назвав його по імені. Більше Адріанів у нашому колі сіплкування не помічалося.

Очі Адріана зачепилися за оголений живіт сплячого і за крапельки поту, які так гармонійно розташовувалися по всій вологій шкірі. Обличчя було спокійним - спить. І поки здоровий глузд не встиг наздогнати з питанням: "Що ти, блядь, твориш?" Адріан кінчиками пальців доторкнувся до грудей і провів згори до низу, туди, де починається резинка трусів. І так само швидко відсмикнув руку, ніби боячись бути викритим на гарячому. Але навколо нічого не змінилося – друг як спав, так і продовжував спати. Тоді Адріан схилився ближче і провів цей ритуал зі щокою. Далі кінчики його пальців помандрували по нижній губі, викликаючи в себе табун мурах і конвульсії пеніса, а в Тео - судомний видих.

Зрозумівши, що він грає з вогнем, хлопець вкрив того ледь не по вуха, вимикнув нічник і пішов у своє ліжко.

 Поки він не міг заснути, то прокрутив у голові тисячі варіантів розвитку ситуації, але єдиної правильної версії, так і не знайшов. І знову думки крутяться навколо тих слів. Хлопець вдруге підіймається, вмикає нічник і підходить до сусіднього ліжка, яке неймовірно вабить.

Миле сонне чорняве обличчя розслаблено сопе. Адріан прибирає волосся, яке від лихоманки стало вологим і липло до чола. Піддавшись невідомому пориву він присідає на край ліжка, схиляє голову і цілує лоб - не гарячий, добре, температура спала.

- Як покійника, - неочікувано чує Адріан хриплий голос друга. На нього дивляться розфокусовані сині волошкові очі, які гіпнотизують і не дають змоги вигадати щось правдиве.

- Це старовинний народний спосіб, - не розгубився юнак.

- Ага, в тебе є всі чудеса 21-го століття, а ти народним способом, - хитро примружив очі Теодор. І дивилися ці диявольські очі так, наче зчитували наскрізь всього Адріана та здогадувалися про все те, про що навіть ще він сам не знав...

- Отже, ти прийшов до тями, температура в нормі, - підсумував Адріан відсідаючи подалі, але не покидаючи ліжка хворого.

- Так, наче жити буду, я дуже тобі вдячний, друже! - сапфірові очі дивилися зі щирою ніжністю.

- Та, яке там, звертайся, я радий допомогти, - зніяковіло відказав хлопець.

- Адріане, - покликав вже більш зміцнілим голосом юнак.

- Що? - хлопець дивився очікуюче і з краплиною остраху. Він чекав, що щось або відбудеться, або ні і вороття назад не буде в кожній із ситуацій. 

- Мені вночі...дещо снилося, - почав він, - мене цікавить питання чи я щось казав? В мене є ця проблема -  я розмовляю майже щоночі. 

- Еммм, - Адріан ще більше знітився, але вирішив не показувати цього, хоча мабуть хріново виходило, тому що здається Тео вже все зрозумів, - було таке, щось розповідав...

- Можна дізнатися, що саме?

- Та не переживай, ти ніякі паролі чи пін-коди не видавав і де золото сховав теж не казав, - юнак все ж сподівався перевести цю тему в гумористичне русло, але не все так просто.

- Адріане, - Теодор схопив юнака за руку і сильно смикнув на себе, від чого світловолосий вимушено нахилився над брюнетом і між їх обличчями залишилося лише з десяток сантиментів. Сині очі спопеляли і змушували підкорятися, -  або ти кажеш, або я за себе не відповідаю.

  Адріан продовжував вагатися і важко дихав, свідомість дурманило від близькості його поки що друга і від його теплого, вологого аромату. Адріану не здалося - в них обох погляди бігали почергово від очей до губ один одного. І Адріан здався.

- Ти щось нерозбірливо бурмотів якісь слова... Потім ти сказав, що щось хочеш і про те що любиш когось давно і попросив не йти, - Адріан почав нервуватися й ніяковіти, проте друг не поспішав його відпускати.

- І все? - перепитав чоловік.

- Ні.

- Що ще?

- Ну...

- Адріане, заради бога, скажи вже! 

- Мене! - викрикнув хлопець і зі злістю навис над лежачим Теодором, залишаючи між ними здавалося кілька міліметрів. Той лише здивовано-очікувано завмер. - Ти покликав мене! Задоволений? Тепер я так розумію ти маєш мені це пояснити? - прошипів він у вуста лежачого.

- Ну, якщо ти зараз тут і ти мене не відштовхнув, нікуди не пішов, - усміхнувся Теодор, - то це значить, що я тобі теж не байдужий. - На цих словах він ледь торкнувся губами губ Адріана не розриваючи зоровий контакт.

   Адріана зірвало. В Адріана зірвало все - і дах, і стелю, і підлогу, і стіни. Маленька іскра спричинила величезний вибух. Хлопець зголодніло накинувся на такі бажані і солодкі вуста, розчиняючись у поцілунку, притискаючи поддатливого Тео за шию щільніше, наче хотів висмоктати з нього душу.

- Адріааане, - застогнав у поцілунок Тео. Саме так, як тоді, саме так, як треба.

 Самого Адріана понесло і він уже покушував шию друга і виціловував кожну родимку. Тео сам був би не проти прийняти активну участь, але після гарячки його сили було недостатньо. Але достатньо, щоб вигукувати всілякі непристойності, збуджуючи друга ще більше.

- Тео, якщо ти продовжиш в тому ж руслі, то я тебе роздягну і... 

- Адріане, ти думаєш, що це звучить як погроза? - засміявся колега, а в животі Адріана метелики запурхали від того, з якою ніжність було сказано його ім’я. Він відсторонийся і глянув на чоловіка, який тяжко дихав, наче щойно пробіг марафон.

- Ооо, ні, так не можна, ти в нас хворий, тобі треба берегти сили.

- Ти геть здурів? На біса ти зупиняєшся? В мене повно сил! - розчаровано мовив Теодор.

- Ні, - юнак взяв його за руку і поцілував, - тобі треба відпочити! В тебе температура кілька годин тому була 39*С!!!

- Добре, Адріане, - він примирливо закрив очі і відкинувся на подушках, - але обіцяй, що на цьому все не зупиниться.

- Звісно не зупиниться, я тільки до тебе дорвався, я точно не зупинюся на цьому!

Тео блаженно і полегшено посміхнувся, коли Адріан подарував йому легенький поцілунок і пішов замовляти сніданок.

Отже, початок покладено.