Підвіконня

Підвіконня

×××

Ніч. Ти сиділа на підвіконні, бо завжди робила тільки те, що хотіла.

Хвилину тому була поруч, тож постіль ще пам'ятає тепло твого тіла.

Ніч. Срібний місяць на чорному небі, роздобув десь зіркове намисто.

Місто уважно дивилось на тебе. Ти закохано дивилась на місто.

Твій погляд повільно стрибав від вікна до вікна всіх довколишніх будинків.

Тебе тягне знаходити в них людей, розкривати таємниці їх нічних вчинків.

Ти прислухалася до кожного звуку, помічала кожну маленьку дрібницю.

Ти в подібні моменти нагадуєш зацікавлену ученицю.

Покинувши ліжко, так само пірнаю в срібне сяйво нічного неба.

Та замість порожніх сусідських вікон, хочу дивитись тільки на тебе.

У тебе з містом своя розмова, мовчу. Тепер ти ніби співа колискову.

Споглядаючи в твої очі, відчуваю, як закохуюсь в тебе знову.

Обійняв. Ти безтурботно продовжуєш спів. Я спокійно мрію про завтра.

Хочу завжди бути з тобою. В голові це лунає, як мантра.

Ти вільна. Спустившись з вікна, заходилась поправляти фіранку.

Далі знову повернулась в обійми. Не відпускаю тебе до ранку.

×××

29 квітня 2023