Глава 1

Ранок видався холодним і важким. Складалося враження, що ніч усе ще не відпустила Лондон. Сіре небо здибилося чорним, щільним навісом. Бруківку вкривав дрібний дощ, вітер зривав із землі шматки газет упереміш з опалим листям. Дорогою проїхав автомобіль, зупинившись у самому кінці моста. Вікно з пасажирського місця відчинилося і назовні вилетів недопалок. Опісля відкрилися дверцята і з'явилася висока людина в довгому темно—коричневому пальту. Одягнувши рукавички, чоловік розмірено підійшов до двох силуетів, якраз у той момент, коли вони скинули в Темзу труп, якісно зав'язаний у мішок.

— А кажуть, що лайно не тоне, — уривчастим, трохи хриплуватим голосом, вимовив чоловік, спостерігаючи, як темні води замикаються над великим згортком.

— Якщо нафарширувати його камінням, можливо все, — промовив один із тих, хто позбувся небажаного вантажу, надавши річці право поховати неугодного конкурента.

— Поїхали, — сухо вимовив чоловік і, загорнувшись у пальто, повернувся до машини. Уже сидячи в салоні, він звернув увагу на бурі краплі на білосніжній накрохмаленій тканині й гидливо поморщився. — Дідько. Цей гівнюк зіпсував мою сорочку. Їдемо швидше, треба переодягнутися, — не встиг водій завести мотор, як він змахнув рукою, закликаючи завмерти на місці. Погляд став колючим, вихоплюючи біля мосту знайомий силует. — Цікаво, — тихо, наче задумався, протягнув чоловік.

Двоє на передньому сидінні переглянулися, чудово розуміючи, що буде після цієї репліки. Щоразу вимовляючи «Цікаво», Реджі Крей перемелював людину на порох.

Тим часом ватажок надягнув на руку кастет і вийшов з салону. Обігнувши машину, він швидким кроком попрямував до Чарльза Сабіні, лідера злочинного угруповання. Вони давно були конкурентами, розтягуючи Лондон по шматочках. Після того, як Реджі зайняв нову територію, почастішали нальоти на його клуби та казино. Чиїх це рук справа здогадатися було не складно.

— Бачу, ти зранку весь у справах, — протягнув Чарльз, скрививши тонкі губи в усмішці.

— Дивно, що ти без своїх псів. Скажи, Чарлі, ти тупий чи безсмертний? — Хижо посміхнувся Реджі, змахуючи з піджака Чарлі невидиму порошинку.

— Я прийшов на свою територію, — упевнено промовив Чарлі, ховаючи руку в кишеню штанів. — Ми могли б домовитися, — улесливо промовив Чарлі.

— Усе таки тупий, — Реджі змахнув рукою, впечатавши гострі краї кастета в щелепу супротивника, роздираючи на щоці шкіру. Чарлі все ж був не один, оскільки в бік Реджі кинулася група його посіпак. Поки Реджі лупцював Чарлі по всьому, до чого міг дотягнутися, Френкі та Міккі поспішили на підмогу. Пролунали постріли, змішуючи повітря з порохом.

Чарлі насилу витягнув пістолет, наставивши його на Реджі. Усе його обличчя було залите кров'ю, ніс розбитий, око підпухло, а губи перетворилися на суцільну рану.

Вони стояли під канонаду пострілів, чіпко стежачи за рухами одне одного. Їхні силуети вкривав дим, а ніздрі лоскотав сильний запах заліза. Двоє ватажків були схожі на хижаків, очікуючи, хто із них схибить першим. Вихопивши боковим зором члена банди «Сабіні», який летів на нього, Реджі схопив його і, стиснувши кисть, що тримала пістолет, зробив три постріли. Чарлі повалився на землю, щось прохрипів та застиг, розвівши в сторони руки. Редж ударив свій «живий щит» кастетом. Штовхнувши ногою труп, гангстер дістав білосніжну хустинку і витер зі своєї зброї кров, після викинув на землю. Бійка затихла, залишивши зловісну атмосферу у вигляді розкиданих тіл. Реджі зняв пальто, поклавши на капот автомобіля. Нервовими рухами скинув піджак, краватку і сорочку. Поверх майки запахнув пальто і з огидою підібрав свої речі.

— Викинь, — скомандував Реджі, впихаючи закривавлений одяг у руки Френкі.

Сівши в машину, він закурив. Відкинувшись на сидінні, Реджі прикрив очі. Йому було необхідно випити, інакше міг померти хтось ще.

~ ~ ~ ~

Реджі Крей давно обертався в бандитському світі. Свій перший злочин він скоїв у п'ятнадцять, обікравши сувенірну крамницю. Одного разу ступивши на слизьку доріжку, не просто не зміг зійти з неї. Реджі просто не хотів навіть намагатися. Його приваблювала гонитва темними вуличками Лондона, небезпека, що чатувала в темних закапелках, запах пороху і крові.

Спочатку він промишляв пограбуваннями разом із такими ж відчайдушними хлопцями, яким дух захоплювало від такого способу життя. Реджі швидко освоївся, створив банду під назвою «Фірма» і став упевнено прокладати собі шлях до влади. Відтіснивши кілька банд, Реджі здобув ворогів, але не було випадку, коли хтось міг його перемогти.

Ватажок бандитського угруповання був вправним, сильним і завжди завдавав точного удару. Найчастіше смертельного. Єдиною його проблемою була гостра нетерпимість до бруду. Редж не переносив кров, залишки пороху і чи будь—що ще на своєму одязі. Якщо костюм був надто забруднений, Реджі міг зняти його просто на місці. Навіть якщо стояв у кривавих калюжах, серед смороду та розтерзаних його підлеглими тіл. Єдина дивна риса Реджі губилася на тлі авторитету, хижого погляду й хрипкого голосу, що навіював страх. Реджі Крей був подібний до тигра, що повільно підкрадається до жертви.

Гангстер завжди брав те, що хотів. Заходив на чужу територію, розширюючи свої володіння. Він жадав підкорити якщо не весь Лондон, то значну його частину. Для нього не було перешкод. Не існувало такої людини, такої банди, яка могла б зупинити Реджі.

Винятком були «Гострі картузи». Артур Шелбі — ватажок банди був жорсткою і норовливою людиною. «Гострі картузи» являлися першою за могутністю організацією, з якою складно було зрівнятися. Сини Томас і Джон брали участь у найгучніших злочинах. Особливою вправністю відрізнявся Томас. Він був першокласним стрільцем, кмітливим і спритним.

Реджі перетнувся з ним через зв'язки, коли шукав якісну зброю. Томас Шелбі міг дістати все, навіть бойові віяла, катани та сюрікени. Але Реджі був вірний револьверу і кастету. Звідки Шелбі діставав зброю різного призначення і виду, доводилося тільки здогадуватися. Втім, Реджі це мало хвилювало, для нього була важлива якість товару. А Томас умів діставати те, що потім могло служити довгий час. Між двома бандами утворилися ділові відносини, які не переходили в дружні. З Томасом Реджі бачився кілька разів на місяць, той або заходив по гроші, або відвідував казино, що належало ватажку «Фірми». Треба було віддати належне — Томас Шелбі був привабливим. Коли він заходив у приміщення, то приковував погляди всіх присутніх. Високий, з виразними вилицями та мрійливим поглядом. Реджі часто ніби «спотикався» об затуманені серпанком блакитні озера. Старший син Артура Шелбі мав до біса гарні очі й таку саму усмішку. Однак ті, хто брав ангельську зовнішність за чисту монету, розплачувалися за свою помилку життям, у гіршому разі каліцтвами.

Чергове відвідування казино Томасом Шелбі не відрізнялося від попередніх. Майбутній спадкоємець «Гострих картузів» сів за стіл перед рулеткою. Реджі перетнувся з ним поглядом і злегка кивнувши, обернувся до своєї супутниці.

Френсіс приходилася сестрою його помічнику Френку. Дівчина була ніжною, скромною і красивою. Їхні стосунки були досить романтичними, без сексуального підтексту. Френсіс знала, що Реджі гей, але закохавшись у нього, приймала ситуацію такою, якою вона була. Крей оберігав її від свого світу, не дозволяючи всьому тому бруду впливати на неї. Йому було зручно поруч із Френсіс, оскільки вона забезпечувала алібі. Не те щоб Крей соромився своєї орієнтації, просто так було простіше. Та й Френсіс була під захистом. Вони збиралися одружитися, створивши для суспільства картинку звичайної пари. Реджі усвідомлював, що їхній союз, побудований на простій симпатії та повазі, міг не витримати довго, проте збирався закінчити розпочате до кінця.

Часом він ловив закохані погляди дівчини та злегка посміхався у відповідь. Але коли його погляд ковзав по Шелбі, який упевнено кидав кубик на барабан, ставав похмурим. Томас викликав у нього неоднозначні почуття. Часом здавалося, що від Шелбі можуть бути проблеми. До нього підійшов Міккі, попереджаючи про відвідувачів. Обернувшись, Томас побачив десяток молодиків, що увійшли до його казино, немов були хазяями. Кинувши Міккі, щоб якнайшвидше забрав Френсіс, ватажок «Фірми» повільно піднявся, скануючи поглядом членів банди «Сабіні». Втрата ватажка не завадила їм прийти до нього. Вочевидь вони вже когось призначили на місце Чарлі.

— Цікаво, — Реджі пересмикнув плечима, повільно пробираючись між столиками. Поруч із непроханими відвідувачами стояв один із його помічників. — Чому ти з ними? — Уривчастим голосом поцікавився гангстер.

— Я йду з Фірми, — єхидно усміхнувся Тедді. — Тепер я належу банді Сабіні.

— От лайно, — піднявши брову, з якимось загрозливим спокоєм промовив Реджі. — То ти довбаний щур, так?

— Ти маєш відповісти за смерть Чарлі, — відгукнувся один з учасників банди, виступивши вперед. — Або ти віддаєш нам території, або ми рознесемо тут все до бісової матері, а твої кишки вивісимо на Біг Бені.

— О, чудово. Я люблю стріляти, як у вестернах. Тож повеселимося, — широко усміхнувся Реджі, вихоплюючи пістолет. Двох опонентів йому вдалося повалити відразу. За якихось кілька хвилин казино наповнилося димом, їдким запахом від пороху і крові.

Противники зчепилися між собою. Комусь вдавалося ухилятися, хтось уже лежав із простреленою головою. Під ногами неприємно чавкало. Реджі озирнувся, його люди билися з бандою Сабіні, як скажені пси. Ухиляючись від стільця, що летів у його бік, гангстер уперся спиною в чиюсь спину, відчуваючи напружені м'язи. Озирнутися він не встиг, виставивши руку з кастетом, Реджі швидкими, різкими рухами перетворив обличчя ворога на кривавий кисіль. Відкинувши тіло вбік, Крей уперся поглядом у бездонні сині очі. На мить шум затих, залишаючи в реальності тільки дві крихкі льодинки. А потім він почув постріл та впав на підлогу. Томас Шелбі схилився над ним, притиснувши до його плеча шарф. Реджі відчував тепло від пальців Томаса. Редж ковзнув по його зап'ястку, не усвідомлюючи своїх дій.

— Притисни до рани, — спокійно вимовив Шелбі, після чого встав, поправивши поли пальто, розчинився немов марево.

Крей насилу підвівся, оглядаючи розкидані меблі, бурі плями на м'якому килимі й тіла. На жаль загинули і його підлеглі. Погляд метався від однієї людини до іншої. Він пройшовся залом, оглядаючи трупи, іноді перевертаючи їх носком черевика.

— Гнида, — прошипів Реджі, відчуваючи, як закипає лють. — Міккі! — Гаркнув він, і поморщившись від болю, осів на підлогу. — Знайди цю гниль і приведи до мене. Візьми скільки потрібно людей. Нічого не робіть, Тедді потрібен мені живим.

— Добре, Реджі. Дай оглянути рану, — Міккі потягнувся до боса, але той заперечливо похитав головою, і хлопець зупинився, стривожено вдивляючись на сполотніле обличчя.

— Я розберуся. Скажи Френкі та Гаррі, щоб усе тут прибрали, — спираючись на стіл, Редж ледве піднявся на ноги й пройшовши до сходів, спустився в підвальне приміщення. Там була кімната, що слугувала місцем для відпочинку та одночасно була кабінетом.

Знявши сорочку, Крей оглянув рану, після чого дістав інструменти. Після деякого часу, він витягнув кулю і прихопивши ниткою краї рани, перев'язав її бинтом. Переодягнувшись, Редж відкинув забруднений одяг. Погляд уперся в чорний шарф. Взявши його в руки, Редж уважно оглянув тканину і, піднісши до обличчя, ввібрав аромат сигар, віскі та заліза. Крей прикрив очі, торкнувся забинтованого плеча і, ковтнувши щільний ком, глибоко видихнув. Після чого акуратно склав шарф і, поклавши на стіл, піднявся в зал. На той час, як він привів себе до ладу, усе було прибрано. Його хлопці скочували в рулон килим, брудний від характерних плям. У повітрі ще витав ледь помітний димок від пороху. Реджі налив собі коньяк і випив одним махом. Усередині розлилося дивне відчуття. А плече все ще зберігало відбиток пальців Томаса Шелбі.

~ ~ ~ ~

Через три дні Реджі сидів у кафе, поїдаючи картоплю в грибній підливі та яєчню. Він уже цілком відновився після поранення, хоча плече ще нило час від часу. Після сутички в казино, Реджі мучили дві думки: зрада Тедді, яка була особливо неприємною, оскільки той був одним із наближених. Другою причиною для занепокоєння стало нав'язливе відчуття. Ніби йому чогось не вистачало. Від усвідомлення кого саме, у Реджі перехоплювало в області сонячного сплетіння. Настирливий образ переслідував, ніби неспокійний привид. Подібні емоції були зовсім недоречними, але позбутися їх було неможливо. Розрізавши яєчню, Крей підніс виделку до рота та так і застиг, коли в його тарілку звалилася чиясь голова. Тіло ж розпласталося по столу, від чого перекинулася чашка чаю. Редж поморщився, ніби побачив випотрошену тушу якоїсь тварини. Кинувши виделку, він глянув убік.

— Якого диявола, Міккі. Я ж снідаю, — з гірким осудом вимовив гангстер. Вставши, Реджі схопив за волосся чоловіка, який повалився в його підливу. По його щоці повільно скотився шматочок гриба. — Тедді, Тедді, вічно ти все псуєш, — похитавши головою, промовив ватажок банди.

— Не розрахував сили, — буденним голосом відповів Міккі, знизавши плечима. При цьому на губах відобразилася мстива усмішка, коли він глянув на Тедді.

— Знаєш, що я не люблю найбільше? — Розміреним тоном заговорив Редж, штовхнувши Тедді на барну стійку, той хотів було відійти ближче до виходу, але Міккі чіпко стиснув його плече, утримуючи на місці. — Коли псують прийом їжі. Йобаних зрадників і боягузів. Ти, Тедді, примудрився споганити всі три пункти. Якого біса тобі не вистачало? — Злісно процідив Крей, тицьнувши в зрадника пальцем.

— Сабіні просто запропонували більше. Нічого особистого, Реджі, — розтягуючи губи в презирливій усмішці, промовив чоловік.

— Цікаво, — Реджі схилив голову, пронизуючи Тедді пекучим поглядом. — Отже, тобі не вистачало грошей. Я розв'яжу твою проблему, — короткий кивок і до Міккі приєднався Гаррі. Хлопці схопили Тедді з двох боків.

Реджі зайшов за барну стійку. Нахилившись, повернув кілька разів коліщатко на сейфі, вводячи код. Відкривши скриньку, він витягнув пачку купюр і закрив скриньку. Стягнувши гумку, Редж підійшов до Тедді, схопивши його за підборіддя, насильно змусив відкрити рот. Після чого засунув кілька купюр, проштовхуючи в горлянку. Тедді здригнувся, намагаючись вивільнитися, але марно. З боків його тримали двоє, плюс до всього, Реджі притиснув своїм тілом спереду, повільно засовуючи в рот гроші.

— Ну, як? Стільки достатньо? Ще, так ще — процідив Реджі, продовжуючи своє заняття. Тедді вже майже не ворушився, очі закочувалися, тіло ставало млявим. Міккі з Гаррі докладали більше зусиль, щоб утримувати його рівно. — Сучий ти син, — Реджі проштовхнув останні купюри, після чого дістав пістолет і вистрілив у живіт. Ще кілька пострілів у груди. Обернувшись на притихлих підлеглих, Редж змахнув рукою, вказуючи на мертвого чоловіка.

— Будуть охочі повторити? — Тремтячим від гніву голосом поцікавився гангстер. Поклавши пістолет на стіл, Реджі змахнув тарілку з підливою. — Приберіть це лайно з моїх очей.

Підхопивши Тедді, Міккі та Гаррі витягли його з кафе. У цей момент до приміщення увійшов Томас Шелбі, провівши байдужим поглядом убитого, він повернувся до Реджі.

— Бачу, тобі ліпше, — сухо вимовив Томас, підносячи до цигарки запальничку. Підпаливши кінчик, Шелбі повільно затягнувся, випускаючи цівку диму.

— У тебе до мене справа? — Крей уважно простежив за рухами Томаса. Він був поважним, розслабленим, але цей стан був оманливим. Шелбі міг за лічені секунди перетворитися на небезпечного і непередбачуваного. Від нього віяло неприборканою силою.

— Як офіційно, — куточки губ коротко піднялися. Оглянувши зал, Шелбі прикипів поглядом до Реджі, намагаючись зчитати його емоції. — Зайшов дізнатися, як ти.

— І яке тобі діло? — Підняв брови Редж. Він усе ще був напружений вчинком Тедді, а раптова поява Томаса Шелбі не приносила спокою. Навпаки, всередині все спалахувало, скручуючись у якийсь круговорот. З ним явно щось відбувалося, але Крей не міг розібратися в собі.

— Ну, знаєш, я ледь не отримав кулю у твоєму казино, — з легким докором вимовив Шелбі, блиснувши холодним поглядом у бік Реджі Крея.

— Хочеш компенсацію? — Їдко процідив Редж, звузивши очі.

— Який зухвалий. Жодної поваги, — Томас випустив черговий струмінь диму і наблизився до гангстера. Після чого кинув недопалок на підлогу, придавивши носком черевика.

— Можу віддати твій шарф. Але він не відіправся, — з удаваним жалем промовив Редж, дивлячись прямо в очі Шелбі. Там відображалося холодне небо, глибоке море, танцювали сніжинки. Очі скуті льодом, але чомусь від них ставало гаряче. Крей відступив, сідаючи на стілець.

— Залиш собі. Або викинь, — байдуже відповів Шелбі, глянувши на годинник, що висів на ланцюжку. І знову підвів очі на Крея. — Сьогодні виступає кабаре. Не хочеш сходити? Бачу, ти не в дусі. Варто розважитися.

— Кабаре кажеш? Чому б і ні, — несподівано для самого себе відповів Реджі.

Шелбі мовчки кивнув, приймаючи відповідь, і вийшов із кафе. Редж наклав собі нову порцію підливи, насолоджуючись смаком страви. Після чого заварив чай і сівши на м'який диван, став переглядати газету. Залишок дня минув спокійно. Настрій Реджі покращився, він із задоволенням почав збиратися на захід. Перед входом до клубу, Крей зіткнувся з Томасом. Гангстери увійшли до приміщення разом. Зайнявши столик прямо перед сценою, вони замовили собі випити. Приглушене світло робило обстановку більш загадковою та інтимною. Реджі раптом відчув як у ньому підіймається хвилювання. Поки Шелбі стежив за тим, що відбувається на сцені, Редж часом озирався на його ставну постать. На пальці, що крутили запальничку. На губи, що обхоплювали краї келиха, коли Томас повільно відпивав віскі. Крей не розумів, чому раптом став звертати увагу на свого супутника більше, ніж це було потрібно. Тим часом Томас ніби не помічав, як Реджі вивчає його. Він здавалося насолоджувався виступом. А от ватажок «Фірми» ніяк не міг зосередитися ні на музиці, ні на виступі дівчат у пишних сукнях, що витанцьовували на сцені. Коли всі учасники кабаре показали свої номери, Реджі відчув полегшення, коли вийшов із задушливого бару на свіже повітря. Шелбі запропонував пройтися, і вони попрямували тротуаром, до мосту. Ніхто з них не обмовився ні словом, лише одночасно закурили.

— Ти закохувався коли-небудь? — Ніби між іншим, поцікавився Томас, спираючись передпліччям на огорожу мосту.

— Була справа. А ти? — Без особливого інтересу, поставив те саме запитання Крей. Докуривши цигарку, він кинув недопалок у воду.

— Ні. Можливо просто симпатія. Найчастіше бажання трахатися, — буденно відгукнувся Шелбі, окидаючи поглядом темну річку і вогники на баржах.

— Кохання для гангстера неможливе, — з непохитною впевненістю вимовив Крей. Особливо воно була неможливе для таких як він. Хтось ще міг змиритися, що ти бандит, здатний убити кожного, але те, що ти гей, чомусь сприймалося суспільством гірше.

— Думаєш? — З часткою здивування відгукнувся Шелбі. — Утім це не важливо. Я не замислююся над такими речами. Просто беру, якщо сподобалося.

— У цьому все кредо злочинного світу. Брати якомога більше. І найбільш ласі шматочки, — промовив Реджі, вдивляючись у гладь води, але крім чорноти нічого не бачив.

— А хто для тебе я? — Шелбі наблизився до Крея, спостерігаючи за його розслабленим виразом обличчя. Разюча відмінність від того ранкового Крея. Але в ньому, як і раніше, відчувалася сила. Не можна недооцінювати сплячого тигра. Так і Реджі з його оманливим спокоєм міг спалахнути, як запалений сірник. — Ласий шматочок? — Тихо запитав Томас.

— Ти про що? — Реджі повернув голову і ледь не відсахнувся від несподіванки. Томас був занадто близько. Редж бачив в очах Шелбі якусь недомовленість. Те, про що Реджі мав здогадатися сам. І ця двозначність фрази змушувала гангстера відчувати себе спійманим звіром. Йому не сподобалося це відчуття.

Але перш ніж Реджі зміг розібратися зі сказаними словами Шелбі, той обхопив його обличчя долонями й притягнув до свого обличчя. Теплі, трохи шорсткі губи торкнулися губ Реджі, владно зім'явши їх. Дихання перехопило, Крей уперся руками в груди Шелбі, стиснувши комір піджака. Поцілунок ставав дедалі глибшим, грубішим і напористішим. Томас не давав можливості видихнути, від чого Крей почав задихатися. У якийсь момент він відштовхнув Томаса, усвідомлюючи, що щойно сталося.

— Якого хріна ти твориш?! — Вигукнув Реджі, вдаривши Шелбі в щелепу. Він горів від люті, ніхто раніше не поводився з ним настільки нахабно. Редж відчував себе використаним. Хвилина, в якій було втрачено владу над ситуацією, налякала.

— Тобі сподобалося, — потерши забите місце, Томас спокійно запалив цигарку і закурив. Реакція Крея його не зачепила. Йому було все одно. Просто в той момент захотілося спробувати на смак ці повні, соковиті губи. У них відчувався гіркуватий присмак тютюну і солодкість лимонної цукерки. Шелбі глянув в очі Крея, що метали іскри, продовжуючи повільно випускати дим.

— Іди до біса! Більше ніколи не смій торкатися мене, інакше твоє сране тіло опиниться в стічній канаві, — прошипів Реджі Крей, стиснувши в кишені руків'я пістолета. Він різко розвернувся і пішов геть.

Редж повернувся до автомобіля, який залишив біля клубу. Сівши за кермо, він виїхав на дорогу. Усередині клекотала лють, через що гангстер стиснув у руках кермо. Зап'ястя занило від напруги. Редж проїжджав вулицю за вулицею, мчачи нічним Лондоном. Тільки ближче до світанку він повернувся додому, почуваючись виснаженим і заплутаним. Послабивши краватку, Крей налив собі випити та важко опустився в крісло. Скільки б Редж не стирав рукою посмак від поцілунку, він не минав. Навіть через довгий час, на губах відчувалося тепло від губ Томаса Шелбі. Крей провів пальцем по нижній губі, його лоб прорізали складки від безлічі думок. Реджі й гадки не мав, що йому тепер робити. Відставивши келих, гангстер піднявся до своєї кімнати. Озирнувшись навкруги, Крей відкрив шухляду тумбочки, дістаючи звідти шарф. На тканині темніли розводи від крові. Легкий запах тютюну і деревини теж нікуди не зник. Варто було викинути цю річ, але Реджі не наважувався. Це було настільки безглуздо, що Крей тихо засміявся. Поклавши шарф на місце, Редж закурив і відкинувся на ліжко. Дивлячись у стелю, він випустив струмінь диму. Через Шелбі в житті Реджі утворився повний бардак. Варто було покласти цьому край, поки все не зайшло надто далеко. Загасивши цигарку, Крей розпластався на ліжку. У нього був чіткий план дій. І ні Томасу Шелбі, ні будь-кому ще, не дозволено було втручатися і все поганити. Редж прикрив очі, наполегливо відганяючи спогади про той момент на мосту. І про те, що йому до біса сильно хотілося б повторити.

~ ~ ~ ~

Після випадку на мосту, Реджі Крей намагався не перетинатися з Томасом. Він занурився у справи банди, відсиджуючись у себе вдома або гуляючи з Френсіс. Звичайно, повністю обмежити себе від зустрічей не вдавалося. Однак Крей вважав за краще триматися від Шелбі якомога далі. Бажання забути про той фатальний поцілунок, спонукало Реджі на рішення прискорити весілля. Зв'язки та наявність грошей допомогли просунутися в цьому питанні. Поки Френсіс обирала вінчальну сукню та інші аксесуари, Реджі прагнув розібратися з паперами, роздати вказівки й підготувати все для весільної подорожі. На передодні одруження, Редж був уже неабияк виснажений. Сидячи у своєму кабінеті, він перебирав чергову купу документів, вивчаючи звіт з постачання спиртних напоїв. Здебільшого марки елітного віскі. Лондон, як зазвичай, накрило темними хмарами, через що в приміщенні горіло не тільки верхнє світло, а й настільна лампа. Загасивши чергову цигарку, Редж задумливо покрутив у руках порожню склянку, спостерігаючи як переливаються її грані.

— Реджі, до тебе Томас Шелбі, — у дверях з’явився Едді, один із його людей, що виконував роль охорони та секретаря.

— Впусти, — після короткого мовчання, відгукнувся Крей. Поява Шелбі у нього вдома не була чимось дивним. Той кілька разів був у нього, для обговорення угод, але зараз Реджі відчув дискомфорт від візиту члена банди «Гострі картузи».

— Навіщо прийшов? — Сухо поцікавився Крей, коли висока постать упевнено пройшла до кабінету і зупинилася за кілька кроків від його столу. Їхні погляди перетнулися і Редж почув фантомний тріск льоду, настільки холодним був погляд Томаса.

— Потрібно поговорити, — стримано вимовив Шелбі. Знявши рукавички, він кинув їх у крісло. Томас щодня навідувався до Реджі, але того ніколи не було на місці. Ба більше, складалося враження, що Крей взагалі зник із Лондона. — Тебе давно не видно, ні в казино, ні в клубі, — намагаючись, щоб голос звучав безтурботніше, промовив Томас.

— Багато роботи перед весіллям, — коротко кинув Редж, вийшовши з-за столу. Гангстер підійшов до бару і налив собі віскі, відпив половину келиха. Він відчував на собі пильний погляд Томаса, від якого ставало ніяково.

— Усе таки вирішив зв’язати себе, — зневажливо відгукнувся Шелбі. У душі заворочалося гидке почуття, донедавна йому абсолютно не властиве. Немов у нього хотіли відібрати те, що належить йому. — Френсіс, мабуть, щаслива.

— Це не твоя турбота, — Крей розвернувся до Томаса, зміривши важким поглядом. У повітрі потягнуло чимось похмурим і неприємним. Реджі стиснув у руках келих із такою силою, що він дивом залишився цілим.

— Упевнений, що зможеш дати їй усе необхідне? — Поставив провокаційне запитання Шелбі. У нього був намір вивести Реджі на відверту розмову. Або змусити виплеснути свої емоції. Томас знав, що Крей уникав його, тому він поставив собі за мету внести в ситуацію, що склалася, ясність. Краще вони наб’ють один одному пики, ніж удаватимуть, що між ними нічого не відбувається.

— Я забезпечу її до кінця життя, — самовпевнено заявив Редж. Розмова йому не подобалася, зухвалий тон Шелбі не подобався ще сильніше. Але він намагався зберігати спокій.

— Ти не зможеш лягти з нею в ліжко, — недбало зауважив Томас Шелбі, спостерігаючи, як темніють очі Крея. У них замайоріло невдоволення, — торкатися її, трахати. Їй потрібен мужик, який засуне в неї свій член, — з неприхованим цинізмом продовжив Шелбі. — Ти готовий до цього?

— Який же ти кінчений виродок, — прошипів Крей, скипаючи від гніву. Він не думав, що в Томасі Шелбі є мерзенна, огидна риса. Ніколи він не помічав, щоб той опускався до такої ницості. — Не смій про неї так говорити, — Крей із застереженням глянув на Томаса.

— Френсіс буде нещасною, — не бажаючи зупинятися, промовив Шелбі. Він бачив погляд, що горів неприязню і якоюсь шаленою ненавистю. І йому хотілося дізнатися, що буде, якщо вивільнити це пекуче почуття. Реджі стримувався, але залишалося недовго до моменту, коли розгориться пожежа. І Шелбі чекав, коли це станеться. — Ти згубиш це невинне дитя. Подумай, що ти з нею зробиш.

— Не смій вимовляти її імені, — прогарчав Крей, не в собі від люті. Френсіс була йому дорога, хоч він і не кохав її. Редж бачив у ній милу дівчину, яку хотілося оберігати. Крей поважав Френсіс, готовий був піклуватися про неї. Тому чути такі мерзенні слова було нестерпно.

— Френсіс, — повільно, немов пробуючи на смак ім’я, промовив Томас, дивлячись в очі Крея. Якби пекло існувало, то воно було б схоже на цей чорний морок, що клубочився в потемнілих райдужках. Лютий, несамовитий вогонь полум’янів у чорноті очей Реджі Крея.

— Сволота, — Реджі кинувся до столу і вихопив із шухляди пістолет, цілячись у Шелбі. Але в останню секунду вистрілив у люстру. Посипалися іскри, залишаючи в кімнаті напівтемряву. Все ще стискаючи зброю, Крей наблизився до Шелбі, втискуючи ствол йому в груди. — Сучий син.

— Серйозно? Забув, з ким маєш справу? — Зігнувши брову, Томас виразно подивився на Реджі.

— Начхати. Я просто прикінчу тебе, — Крей стиснув руку на шиї Томаса. Рукою, що тримала пістолет, вистрілив у скляні двері книжкової шафи. Кинувши зброю, Реджі притиснув Шелбі до стіни. — Чого ти, до біса, хочеш? — У ньому боролися різні почуття: гнів, сум’яття, страх. Він не розумів себе, не розумів Томаса і всю цю ситуацію. Його тягнуло до Шелбі, але Крей намагався зберегти в собі твердість. Гангстер побоювався втратити свою силу і контроль. А Томас ніби навмисне підводив його до небезпечної межі.

— Чого хочеш ти? — Карбуючи кожне слово, відгукнувся Томас Шелбі. —Тільки чесно, Редж. Зроби те, про що давно думаєш, — з викликом закінчив він. Шелбі бачив у темних очах відчайдушне протистояння. Хотів зламати цей бар'єр, який спорудив Крей. Йому хотілося, щоб той звільнив свої бажання. Томас був упевнений, воно в них одне на двох.

— Сучий ти син, — повторив Реджі, зриваючи з голови Шелбі картуз. Пальці порізалися об приховане під головним убором лезо. Але Крей не звернув на це уваги. Розірвавши сорочку, Реджі торкнувся рукою шиї, залишаючи на ній червоні відмітини. Його губи притиснулися до губ Шелбі, боляче кусаючи.

Томас притягнув Реджі до себе, впиваючись губами в шию. Його руки на дотик зірвали піджак. Впевнено розстебнувши сорочку, Шелбі вкрив поцілунками груди. Реджі схопив Томаса за зап’ястя, розвів руки та, впершись коліном йому в пах, знову втиснувся в порожевілі губи. Він терся об Томаса, відчуваючи як наливається під тканиною його член. Шелбі вивільнився від захвату, чутливо стискаючи сідниці Крея. Відтягуючи волосся коханця, Реджі глянув у сині, як бездонний океан очі. Відчував, що всередині нього спалахує вулкан, вивергаючись спекотною лавою, обпалюючи нутрощі. Шелбі хотів бути головним, але Редж не міг цього допустити. Досить того, що він перебуває в руках Томаса.

— Я актив, — чітко вимовив Реджі, штовхаючи Томаса до столу.

— Не сумніваюся, — Шелбі схопив Крея за зап’ястя, поваливши животом на стільницю. Розпластавши руки, гангстер переплів їхні пальці. — Але хто тобі сказав, що я пасив? — Тихо прошепотів на вухо Томас.

Реджі обдало жаром, по тілу пробігли мурашки і йому повністю відібрало спроможність говорити. Від тихих, немов рик звіра, слів внизу живота скрутилася спіраль, вістрям йдучи в пах. Від чого Крей мимоволі сіпнувся, відчувши гострий спазм.

Шелбі горів від нетерпіння, тримаючи свої долоні на стегнах Крея. Він так давно уявляв подібну сцену. Стягнувши штани, з якимось трепетом, немов розгортав подарунок, Томас протиснув палець між двох половинок. Гангстер поцілував Крея у вигин шиї, після чого нахилив уперед. Рясно змочивши два пальці в слині, Шелбі заштовхнув їх у напружену дірочку. Вузькі стінки анального проходу з небажанням пустили всередину. Крей знову сіпнувся, вчепившись у край столу. Здавалося його ось-ось розірве від тієї повноти, що відчувалася внизу. Шелбі пробирався дедалі глибше, розминаючи точки, роблячи стінки податливими й вологими. Коли кінчики пальців торкнулися простати, Редж тихо схлипнув, прикусивши до болю губу. Що більше Шелбі розтирав чутливе місце, то спекотніше ставало Крею.

Третій палець увійшов легко. Томас намагався не пропустити жодного міліметра, натискаючи всюди, пестячи кожну шорсткість, борозну. Він то збільшував темп, то сповільнювався, насолоджуючись глибокими зітханнями Реджі. Закінчивши розминати дірочку, Шелбі перевернув Реджі на спину і, знявши з себе штани, притягнув до себе. Дивлячись в очі Крею, Томас різко увійшов у нього. Рухаючись плавно і чітко, Шелбі цілував живіт Реджі, посмоктував його соски, обпікав шкіру диханням. З кожною хвилиною Шелбі ставав грубішим, рухався дедалі швидше, від чого тремтів стіл.

— Погань, — випалив Реджі, відчуваючи, як плутаються в голові думки. Він злився, що Шелбі взяв контроль над процесом у свої руки. Плавився від жорстких, грубих рук. Знемагав від бажання. — Томасе Шелбі, яка ж ти сволота. Біс би тебе побрав! — Вигукнув Крей, зігнувшись від болісно-солодкої хвилі. Живіт горів ніби від розпечених щипців. Реджі не знаходив зручного положення, хапаючись за передпліччя Томаса. Щоразу, коли Крей намагався відсторонитися, Шелбі силою повертав його назад. — Мерзотник, мерзенний виродок.

— Скільки брудних слів, — Томас накрив своїми губами покусані губи Крея, затикаючи безперервний потік лайки. Придавивши Реджі своїм тілом, гангстер совався з якоюсь несамовитістю. Крей більше не міг стримувати гучні вигуки, і Шелбі зривав ці протяжні стогони поцілунками. Їхні тіла, змокрілі й розпалені, прилипали одне до одного. І коли на мить відсторонялися, то шкіра неприємно пекла. Шелбі божеволів, торкаючись шиї, грудей, пружного торса. Він пестив кожну частину тіла пальцями, проводив по ньому язиком. Перебувати всередині Реджі Крея було чимось незрівнянним, таким ідеальним і правильним.

Реджі не доводилося відчувати подібне. Ні, досвід у сексі був досить солідний. Але Томас робив із ним неймовірні речі.

— Томмііі, — стогнав Крей, здригаючись від незліченних поштовхів, збиваючись із рахунку, скільки разів на нього накочували солодкі хвилі. — Томміії, — не було жодної клітинки, жодної жилки, яка б не наповнилася Томасом Шелбі. Він був усюди, його було так багато, що Крей задихався. Редж згинався під ним, відчуваючи, як пульсує дірочка, як важчає набряклий член, як тремтить усе його єство. Крей скінчив раніше. Шелбі знадобилося більше часу, а може гансгтер просто розтягував задоволення.

Дійти до дивана, а вже тим більше до спальні, не вистачило сил. Тому Крей буквально сповз зі столу, падаючи на підлогу. На щастя удар пом’якшив м’який килим. Шелбі ліг поруч, затягнувшись цигаркою. У голові Реджі не було жодної думки, тільки відчуття, що весь він горить. Очі закривалися, але Редж хотів ухопитися за реальність. Повернувши голову, він побачив пальці, що стискають цигарку, крапельки поту на скронях і чолі, прозору синяву очей і бісову самозадоволену напівпосмішку.

— Засранець, — тихо пробурмотів Крей, цілуючи Шелбі в передпліччя.

Томас не відповів, лише притягнув Крея, укладаючи його голову собі на плече. Він сподівався, що цей вечір змінить думку Реджі. Ну, а якщо гангстер залишиться непохитним у своєму рішенні, значить йому, Томасу Шелбі, доведеться заспокоювати уражене его. Але однозначно це не буде трагедією.

Реджі відчував руку на своїй талії, запах поту і диму. І чомусь здавалося, що цей момент найпрекрасніший у його житті. Уже засинаючи, Крей відчув поцілунок у чоло. Шелбі міцно обійняв Реджі, уткнувшись у груди. Чи міг Томас Шелбі бути ніжним? Безумовно, це була та сама мить, що засвідчувала цей факт.

~ ~ ~ ~

Після бурхливої ночі, настав день весілля. Коли Реджі Крей прокинувся, Томаса вже не було. На те, що він займався сексом з учасником «Гострих картузів» вказував розкиданий одяг. І тупий біль у задньому проході. Хоч би яким грубим був Реджі, Томас зумів натиснути на такі точки, що Крей крутився під ним, як вуж на пательні. У тілі відчувалася знемога, голова погано працювала, а губи все ще зберігали тепло поцілунків. Редж запахнув халат і, зробивши собі чай, задумливо випив напій, не відчуваючи смаку. Час невблаганно відраховував хвилини, Реджі необхідно було готуватися. Настрій був дивним, немов він збирався не на весілля, а на жахливо нудну справу. У душі виникли сумніви, чи правильно чинить, але відступати Крей не збирався.

Уже стоячи біля вівтаря, Реджі обвів поглядом присутніх. Не так багато людей, лише його підлеглі та близькі Френсіс. Вона могла б справді знайти більш гідного. З іншого боку, Реджі її не примушував. Дівчина сама погодилася прийняти його пропозицію. Так, Реджі використовував Френсіс, але їх обох влаштовував такий стан речей.

Коли Френсіс пройшла проходом, у білій сукні та з поглядом, що палав від щастя, щось у Реджі заворушилося. Співчуття? Усвідомлення, що це весілля — помилка? Чи може почуття порожнечі, немов щось втрачено? Визначити було складно.

Реджі подав Френсіс руку, і вони обернулися до священника. Поки зачитували промову, Крей намацав у кишені штанів круглий предмет. Витягнувши його, він побачив запонку із зображенням голки. Стиснувши зуби, Редж впився поглядом в округлість невеликого предмета. Срібна запонка належала Томасу Шелбі. Реджі так глибоко занурився в думки, згадуючи ніч напередодні, що не почув звернення священника. Подивившись на нього, потім на Френсіс, Редж стиснув запонку в кулаці.

— Я передумав, — глухо видавив із себе Крей. — Так буде краще, Френсіс, — звернувся він до дівчини.

— Що сталося, Реджі? — Френсіс звела брови на переніссі, з тривогою оглядаючи Крея. — Адже ми домовлялися.

— Я не той, хто тобі потрібен. І ти це прекрасно знаєш. Я це прекрасно знаю, але ми не хочемо приймати дійсність. Френсіс, — Реджі стиснув плечі дівчини, заглядаючи в очі. — Наші квитки на Ібіцу я передам Френком. Розважся там. І будь щаслива, — поцілувавши Френсіс у чоло, Реджі швидким кроком залишив церкву. Пройшовши значний відрізок шляху, Реджі помітив як з—за рогу виходить Томас Шелбі. Вони повільно наблизилися один до одного.

— Ти навмисно підклав запонку? — Насупившись, запитав Реджі, окидаючи Томаса уважним поглядом.

— Це все, що ти хочеш дізнатися? — Питанням на питання відбив Шелбі, піднявши брови. Він сподівався, що Реджі все ж таки не одружиться, чекав на його появу. І зовсім не такі слова бажав почути.

— У що ти граєш, Томмі? — Крей наблизився до Шелбі, падаючи в блакитний вир. Відчуваючи, як уся сила, суворість і стриманість зникає, залишаючи якусь м'якість і податливість. Ніби він був не гангстером, а воском.

— Я давно хотів трахнути тебе, Реджі, — прошепотів йому на вухо Шелбі. Його руки обхопили талію Крея, а губи закарбували поцілунок на спокусливих губах. Його справді приваблював Реджі. Майже одразу він відчув, що ватажок «Фірми» цікава особистість, а потім з'явився потяг. Потяг, якого Томас ніколи до цього не відчував.

— Твоя задниця має належати тільки мені, — безапеляційно заявив Крей, відчуваючи болісний спазм внизу живота, тіло вкрилося мурашками. Редж глибоко видихнув, відчуваючи себе на межі.

— Тобі належить моє тіло, серце і весь я, — з невластивою йому теплотою і ніжністю, відгукнувся Шелбі. — Хочеш, покладу весь Лондон до твоїх ніг, — із запалом доповнив він.

— Просто не смій кидати мене, — жорстко зажадав Крей.

Вони цілувалися довго і пристрасно, неспромога перервати ласки. А потім роз'їжджали вулицями Лондона, навідувалися в бари, пили алкоголь і знову цілувалися. Реджі був сп'янілий не літрами віскі, він був сп'янілий від очей Томаса Шелбі, від таємничої напівпосмішки та від тепла його тіла. Вони гуляли до самого ранку, а потім повернулися до своїх банд.

Звістка про те, що Реджі Крей і Томас Шелбі у стосунках сколихнула весь кримінальний світ Лондона. Було багато розмов, косих поглядів і вульгарних жартів. Але Шелбі й Крей могли за себе постояти. Ще довго Лондон здригався від їхніх злочинів, грабежів і вбивств. Хтось сказав, що кохання для гангстерів не можливе. Неправда, воно просто має інший смак. Смак пороху.