нестерпно

За вікном ішов помірний дощик, пробігаючи, стукаючи легенько по даху старого будиночку тридцятих років. Вікно було трохи прочинене, тож крізь нього в кімнату лунали ці тихі кроки літньої бурі. У кутку кімнати легенько світила одна жовтенька лампа, вона розсіювала своє світло рівномірно, повільно розтікаючись по всій кімнаті.
На односпальному мʼякому ліжечку біля вікна, одна цікава постать видавала дуже цікаві повільні приємні звуки. Крізь них, та сама цікава постать дууже дуже сильно намагалася щось промовити.
-Ів, ти..
Знов пролунав вʼязкий стриманий стогін з вуст фіолетововолосої дівчини
-...просто..чарівно виглядаєш
Вона провела рукою по короткому салатовому волоссі, перед тим як взятися за нього близько коренів та ніжно потягнути.

Та сама салатововолоса персона, що відчула цей солодкий біль, повільно перевела погляд з місця де торкалася Зорі на світло-карі, практично рожеві у приглушеному світлі, очі. Зоряні здавалося..ні..вона точно знала, що їхні очі встигли вхопити всю красу її закутого в напівпрозору білу сукню тіла.

Кароока сиділа на звабливій вродливій людині і нарешті була саме там де і хотіла бути.

Ів посміхнулися. Зоря не могла встояти перед цим поглядом, що дивився на неї знизу вверх, крізь густі чорні брови. Вона знов видала солодкий приглушений звук, поки рука її партнерів вправно рухалася у своєму темпі, занадто повільному темпі.
Зорі хотілося щоб Ів віддали їй це задоволення швидше, прямо зараз. Вона відчувала ненаситливість. Вона хотіла відчути руки Ів на всьому її тілі, хотіла щоб їхні губи торкалися її шиї, щоб Ів жадали цього так само як і вона.

Але Ів не збиралися віддавати їй все так швидко та мучили її своїм пронизливим поглядом.
Зоря відчувала як всередині неї наростає біль, який ніби замінили чимось насолодливим. Цей момент відчувався як гіпотетична залежність від солодкої вишневої настоянки, залежність якої в Зорі ніколи і не було. Зоря не п'є: нащо їй це, якщо у світі існує щось набагато звабливіше, ніж вишнева настоянка - це Ів

Ів бачить, як їхня кохана благає їх своїм поглядом, та нарешті здається. Вони, провівши вільною рукою по її талії, ніжно беруть її підборіддя, дивляться на її губи закоханим поглядом і вуста двох підліток раптово змикаються у бажаному поцілунку.
Зоря вдихнула на повні груди, разом з повітрям ніби поглинаючи пристрасть партнерів. Вона була вдячна що інша рука Ів ні на мить не зупиняється. Ів пришвидшували темп і Зорі здавалося що от от і її легеням не вистачить повітря.

Фіолетововолоса дівчина відхилила свою голову трохи назад розриваючи поцілунок. Вона це робила з тієї причини, що просто напросто не могла більше рухати вустами. Єдине що вона могла – це відвести погляд в сторону та повністю закрити вже напівзакриті очі.
-Зоре, дивися на мене
Пролунало зі сторони. Дівчина навіть не встигла нормально усвідомити що значили ці слова, як вона послухалася команди та знову бачила цих нестерпно звабливих Ів.
-Отак, молодець
Вони знов посміхнулися, та так зухвало, ніби вони собою пишалися.
-Finis, mon amour

Вони знають французьку, господи, вони ще й французьку знають..

-Зробиш це для мене?

За словами Ів швидко послідував останній гучний стогін Зорі. Її тіло вмить послабло від задоволення, вона більше не могла витримати доторки навпрочуд миловидної людини на якій вона сиділа.

-Це саме те що я хотіли побачити

Промуркотіли Ів притримуючи її за талію. Після чого потягнули свою Chérie в свої обійми.

Зоря все ще тяжко дихала, але була щаслива що Ів нарешті віддали їй те чого вона так хотіла.
-Мені чомусь хочеться тобі тепер дуже щиро подякувати
-То подякуй
Ів посміхнулися.

Зоря піднялася і взяла їх обома руками за обличчя дивлячись їм радісно у вічі. Її погляд скаче з одного ока на інше та вона каже:
-Щиро дякую такій неймовірній людині як ти, що погодилися сьогодні провести зі мною цей вечір
-Мені неймовірно пощастило, що я можу провести вечір з такою чудовою людиною як ти..
Ів тикнули вказівним пальцем її трохи нижче ключиць та продовжили.
-..що я можу принести хоч якесь задоволення своїй коханій жінці у
цьому суворому світі
Вони обоє засміялися. Ів провели все тим самим пальцем донизу по тілу кароокої. Зорине тіло все ще було збуджене і цей доторк відчувався як солодка вата. Місця на тілі, до яких торкалися Ів, стискалися, спина проти волі фіолетововолосої вигнулася.
За вікном вже закінчив свою ходу дощ.. ну і не тільки дощ тут закінчив...