Любов

Чонґук прекрасно розумів, що батько говорив серйозно. Безумовно, йому категорично не можна було зустрічатися з омегами до повноліття. В ідеалі - взагалі щонайменше до закінчення університету. Такі були традиції його родини. Чон відверто страждав від їхньої нестерпної суворості та консервативності, бо банально навіть не міг поставити батькові питання про ту ж ерекцію два роки тому. Про тонкощі сексу й говорити не доводилося.

Посилений контроль був і в його гаджетах. Батьки суворо перевіряли кожен його запит в інтернеті і навіть викликали майстра, щоб той встановив програму, яка не дозволить видаляти історію браузера. Майстер здивувався такому проханню, але без зайвих питань зробив свою роботу, йдучи й співчутливо поплескавши хлопця по плечу.

Життя - відстій.

Відстійно дрочити в шкільному туалеті, затискаючи собі рот вільною рукою і кидаючи погляди на телефон друга, що лежав на плитці, який чудово знав про ситуацію Чона і люб’язно запропонував скористатися доступом до інтернету.

На жаль, це був реально єдиний спосіб спокійно пофантазувати й віддатися звичному збудженню.

Попри все це лайно з правилами й заборонами, у нього була омега.

Найпрекрасніший, найкрасивіший, найдобріший, найсолодший, милий - і взагалі ідеал.

Історія їхнього знайомства теж була не нудною.

Пів року тому Чонґук посперечався зі своїм трохи божевільним другом про те, в кого раніше з’явиться омега, і, о той чортів шахрай Хосок, який уже наступного дня прийшов до школи під руку з доволі милим хлопцем, назвавши його своїм. Той представився Техьоном. Чонґук зрозумів, що влип, бо…

1) Виявилося, що в нього омега вже була від початку. 2) Виявилося, що він спеціально збрехав. 3) Виявилося, що тепер йому доведеться залізти в роздягальню омег із голим торсом і в самих боксерах.

Тіла він не соромився, просто, може, трохи злякався?

Так, він точно злякався.

Омеги були для нього такою солодкою й недосяжною мрією ще пів року тому. Він міг лише спостерігати збоку, бо завести стосунки було майже неможливо. Усюди були зайві очі й вуха.

Проте він зухвало плюнув на всіх і вся, коли, переступивши поріг роздягальні, побачив єдиного хлопця, який саме натягував футболку, стоячи в самій білизні спиною до входу.

Між іншим, тоді він мало не захлинувся слиною і, можливо, трохи збудився?

Але злякатися - точно злякався. Варто лише згадати момент, коли той самий хлопець обернувся на шум і побачив майже повністю голого альфу.

Крику було море. Його навіть викликали до директора посеред уроків під веселий сміх Хосока.

Як він тоді переконав містера Квона у своїй майже повній невинуватості - залишалося загадкою, але батькам не подзвонили, і це була безумовна перемога.

Перед тим омегою він усе ж вибачився - зім’ято й ніяково, щоправда.

І тоді цей прекрасний незнайомець вирішив, що з цього нічого не буде, і пішов у наступ: сказав, що не пробачить його, доки вони не сходять на побачення.

Клянусь, у Чонґука ще ніколи так не пітніли долоні.

Відтоді вони почали таємно зустрічатися. Чому таємно? Бо в Чіміна рідні теж виявилися тими ще святенниками.

«Як іронічно», - думав Чонґук, уперше торкаючись долоні Чіміна, щоб узяти її у свою й здивуватися, яка вона маленька й тепла.

Пів року невинного тримання за руки тягнулися повільно, але щасливо. І той, і інший уже думали перейти на наступний рівень - тобто спробувати поцілунки, але обидва були до жаху невинними й зеленими, що постійно підкреслювалося в ідіотських жартах Хосока, який уже встиг із Техьоном перепробувати все.

Не те щоб Чонґук заздрив, але він теж хотів відчути жар чужих дотиків на своєму тілі й скуштувати на смак улюблені губи, які так часто снилися в невинних і не дуже снах.

На щастя, батьки про мокрі сни нічого не знали, інакше він був абсолютно впевнений - заборонили б і їх.

Не питайте.

Коли настали зимові канікули - бачитися стало складніше. Вони обоє сиділи вдома під суворим контролем батьків, які якщо й почали щось підозрювати про часті «додаткові завдання після уроків», то поки мовчали. І це було добре. Дуже.

Але серце ниє, а руки свербіли від цієї нестерпної відстані. Дочекатися кінця канікул було неможливо, і він набрав Хосока, який хоч і був тим ще бовдуром, але ніколи не відмовляв другу в допомозі.

Так вони опинилися за кілька кварталів від будинку омеги, продумуючи тактику. Зв’язатися було нереально, бо чимінові батьки ще уважніше стежили за його соцактивністю.

Вікна кімнати Чіміна виходили на задній двір, але були розташовані вище, ніж зазвичай на перших поверхах, тому треба було щось на кшталт стільця, бочки або будь-чого, що витримає вагу людини й не видасть звуку. Стара лавка біля паркану точно не підходила, як і хитка драбина біля гаража.

Рішення прийшло раптово, але, чесно кажучи, було найкращим із можливих: Хосок мав підсадити його, тримаючи на своїх плечах у положенні сидячи.

Простіше кажучи, Чонґук мав сісти йому на плечі, звісивши ноги, і спокійно постукати у вікно, сподіваючись, що в кімнаті Чіміна був тільки сам Чімін.

Звук ударів був глухий і, можливо, недостатньо гучний, щоб його почули, але сумніви зникли, коли рожева фіранка відсунулася і з напівтемряви з’явилася смішнюча маківка його омеги.

«Він точно в минулому житті був наймилішим пухнастим кошеням», - думав Чонґук, відтягуючи волосся Хосока, поки нервово чекав, коли той впорається з іржавою засувкою у вікні, тому не реагував на обурення друга щодо зіпсованої зачіски, повністю зосередившись на здивованому личку свого омеги.

Так щасливо вони ще не посміхалися одне одному.

Альфа майже підскакував на плечах, тягнучись до омеги, витираючи лікті об бруд із зовнішнього боку скла. Ці обійми були такими довгоочікуваними й теплими, що він міг би провести так усі канікули, просто милуючись і насолоджуючись солодким ванільним ароматом свого кошеняти.

— Гей, я все розумію, але в мене тут взагалі-то спина затікає, - пробурчав Хосок, коли Чон знову ненавмисно стиснув його шию стегнами.

— Так-так, Хорс, вибач, ще трохи потерпи, - навіть не кинувши погляду вниз, відповів альфа, продовжуючи переплітати пальці з каштановим волоссям.

Чімін ще більше нахилився з вікна, щоб повністю обхопити шию свого хлопця, і, прикусивши губу, глянув прямо в очі навпроти, помічаючи там такі ж іскри бажання. Він усміхнувся, на секунду опустив погляд і заплющив очі, щоб у наступну мить потягнутися до чужих губ, зустрічаючись із несміливими рухами й глибоко видихаючи.

Це був їхній перший поцілунок - сповнений дитячої невинності та щирого кохання.

Яка різниця, хто які межі встановлює?

Усе це - ніщо, якщо є той, кого любиш, попри всі правила.

Запам’ятайте це.